Точковий діод
Діод з точковим контактом створюється шляхом контакту дуже тонкого металевого дроту (наприклад, тривалентного алюмінію) з поверхнею напівпровідника (наприклад, германію). Потім високий миттєвий струм пропускається через контакт у прямому напрямку, щоб надійно сплавити дріт і напівпровідник разом; поєднання тривалентного металу та германію утворює PN-перехід. Нарешті приєднуються електродні проводи, і вузол герметизується в захисному корпусі. Металевий дріт служить позитивним електродом (анодом), а напівпровідникова пластина служить негативним електродом (катодом).
Оскільки металевий дріт надзвичайно тонкий, отримана площа PN-переходу дуже мала, що призводить до низької міжелектродної ємності; однак це також означає, що діод не може витримувати високі зворотні напруги або великі струми. Цей тип діода підходить для високочастотного детектування та як комутаційний компонент у імпульсних цифрових схемах, а також його можна використовувати для випрямлення слабкого струму. Наприклад, 2AP1 є точковим германієвим діодом з максимальним випрямленим струмом 16 мА і максимальною робочою частотою 150 МГц.
Сполучний діод (область-контакт).
З’єднувальні діоди (або контактні діоди) утворюються шляхом створення прямого контакту між напівпровідниками P-типу та N-типу, таким чином встановлюючи PN-перехід, використовуючи такі методи легування, як дифузія, легування або епітаксія.
З’єднувальні діоди мають велику площу контакту PN-переходу, що дозволяє їм працювати з більшими струмами; отже, вони придатні для схем випрямлення сильного струму або як комутаційні пристрої в імпульсних цифрових схемах. Через їх відносно високу ємність переходу вони обмежені для роботи на низьких частотах, хоча вони також можуть функціонувати як конденсатори в інтегральних схемах. Наприклад, 2CP1 — це кремнієвий діод типу переходу з максимальним випрямленим струмом 400 мА та максимальною робочою частотою лише 3 кГц.
